Ділити радість і турботи – з любов’ю до людей всі події

04 листопада 2014

«З любов’ю до людей» — саме таким є гасло Житомирського вищого професійного технічного училища-інтернату. Це дійсно так, адже працівників цього закладу відрізняє любов до своїх вихованців: самовіддана, всеосяжна та беззаперечна.

Привітати працівників та учнів училища-інтернату з ювілеєм – 45-тим Днем народження закладу – завітав Валерій Онопрієнко. Присутні на святковому концерті вітали гостя оплесками, адже Валерія Васильовича тут знають і поважають. Як розповіла Олена Єнько, директор закладу, Валерій Онопрієнко опікується вихованцями та самим закладом давно, з першої зустрічі він перейнявся проблемами і турботами. «Вже наступного дня після нашого знайомства за сприяння Валерія Васильовичабув здійснений ремонт асфальтового покриття території училища, — згадує з теплотою Олена Миколаївна. — Тож учні, які пересуваються на інвалідних візках чи милицях, тепер не відчуватимуть проблем від численних ям на подвір′ї».

На честь ювілею в училищі було відкрито виставку творчих робіт викладачів та студентського декоративно-прикладного гуртка, а також кулінарну виставка-продаж. Як зазначило керівництво закладу, всі зібрані кошти з продажу будуть відправлені на допомогу військовим, що знаходяться в зоні АТО. Це особливо важливо, адже, як підкреслила директор, дехто з випускників училища-інтернату теж знаходиться на Сході України.

Звичайно, не можна уявити День народження без солодощів – Валерій Онопрієнко вручив солодкі подарунки для всіх іменинників-вихованців закладу, сказавши слова привітання: «Я довго намагався збагнути, у чому «фішка», як каже молодь, цього колективу, аж ось на святково прикрашеній сцені побачив гасло «З любов′ю до людей». Це і є отой головний вимір, якому тут в училищі вірні всі. Вважаю за честь підтримувати зв′язки з такими людьми, з таким колективом, і щиро дякую всім за працю, за ваші почуття.Щоразу, відвідуючи цей навчальний заклад, отримую тільки позитивні емоції».

Захід завершився, лишаючи посмішки, щасливі обличчя та розуміння того, як мало потрібно для щастя – ділити радість і турботи з тими, хто цього потребує.