Вся правда від людей про Валерія Онопрієнка всі події

17 жовтня 2014

Житомиряни розказують всю правду про кандидата в народні депутати України Валерія Онопрієнка


Валерій Головатенко, директор проектного інституту «Житомирагропроект», колишній головний архітектор міста Житомира та головний архітектор Житомирської області 

«Я знайомий із Валерієм Онопрієнком від його депутатства уміськраді, протягом двох скликань. Він працював, на мою думку, дуже конструктивно. Комісія з міськбудування, архітектури та землекористування, яку він очолював у першу каденцію, працювала в інтересах громади міста, оперативно та результативно. А зараз, коли перейшов у іншу комісію, на жаль, вже не так...

Знаю його також як успішного керівника одного з провідних підприємств, який завжди йде попереду, намагається запровадити на комбінаті сучасні технології.

Знаю, що опікується районом Малікова не лише як депутат, не від виборів до виборів, а щиросердно. Наші ділові стосунки з часом перетворилися на дружні, я потрапив у добру ауру його родини, друзів. Спілкуватися із ним приємно. Валерій і на відпочинку бере на себе ініціативу, збирає друзів, вміє зробити так, щоб усім було цікаво та комфортно. Це для нього природно.

Онопрієнко здобув досвід у різних сферах — чесно служив державі як військовий, добре знає виробництво та економіку, займається громадською діяльністю. Його прагнення йти у політику (а йде туди, наскільки бачу, не заради задоволення власних амбіцій) цілком закономірний. Він готовий йти вперед, прагне зробити свій внесок задля оздоровлення життя у країні. Переживає через той бардак, який зараз робиться у нашій державі.

Моя особиста порада для нього: коли прийде до Верховної Ради, нехай знайде собі союзників — таких, як він сам. Тобто людей із здоровим глуздом, чесних, рішучих, непідкупних».








Григорій Шейко, лікар-рентгенолог
Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського 

«Дуже давно знаю родину Онопрієнків. Познайомились через мого кума, який працював на заводі разом з батьком Валерія. З того часу, це років 35 точно, ми разом: і зустрічі, і свята, і у лиху годину…
На жаль, мама й тато Валерія дуже рано пішли з життя. Його батьки були прекрасними людьми. Якщо хтось дегустував вино ї жінок, вони дегустували життя, у всіх його різноманітних проявах. Це були активні, начитані, життєрадісні та інтелігентні люди.
Справа в тому, що якщо батьки хороші — дитина не може бути поганою. Завдячуючи батькам, у Валерія гарний генофонд, він взяв від них все краще: працелюбність, порядність, чесність по відношенню до всіх. А ще — принциповість, беззаперечну повагу до старших і оптимізм. Його батько, який пройшов шлях на заводі від слюсаря до директора, навчив цілеспрямованості. Як і батьки, Валерій любить людей, завжди готовий допомогти — у будь-якій ситуації.
Що мені найбільше в ньому подобається — в нього немає хамства по відношенню до людей, він ніколи не покаже, що чимось незадоволений. Це дуже спокійна і врівноважена людина. Любить життя, як і колись його батьки…
Я дуже радий, що він балотується у народні депутати. Бо знаю його змалечку. Навіть його зовнішній вигляд показує, що це за людина: підтягнутий, гарний, без відгодованого живота — як в інших керівників його рангу, але, найголовніше, — знає міру у всьому і має свою принципову думку».