​Суд триває вже другий рік: Маліков тримається! всі події

18 листопада 2017

Суд триває вже другий рік: Маліков тримається!

Більше року тривали засідання колегії Корольовського районного суду міста Житомира, де розглядався судовий позов трьох мешканців Житомира (В.Дехтієвського, В.Одоміча та О.Романчука) до Житомирського міського голови С.Сухомлина щодо неправомірності повернення назви вулиці Малікова . Позивачі вважають, що мер Житомира перевищив власні повноваження, коли видав розпорядження від 19 квітня 2016 року щодо повернення вулиці Малікова її первісної назви. Позивачі вимагали скасувати вище згадане розпорядження житомирського міського голови, а вулиця Малікова , на їх думку, знову повинна була отримати назву «вулиця Сурина Гора».

Судовий позов від імені «трійки» житомирських активістів до житомирського міського голови надійшов на розгляд Корольовського районного суду у червні 2016 року , а вже у вересні минулого року розпочався розгляд справи по суті. Дев’ять разів призначалися засідання колегії Корольовського суду і лише 3 жовтня 2017 року з’явилося судове рішення, згідно якого суд відмовив позивачам у задоволенні їх вимоги. А це означає, що вулиця Малікова залишається однією із топонімічних назв міста Житомира.

Хоча, не виключено, що позивачі, які не змогли досягти своєї вимоги у Корольовському районному суді, будуть звертатися до суду вищої інстанції, а тому цілком ймовірно, що вже невдовзі судові пристрасті навколо вулиці Малікова спалахнуть при розгляді апеляційної заяви.

Насправді пристрасті, що спалахнули ще торік, виникли і тривають досі навколо процесу декомунізації, який розпочався в Україні після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал – соціалістичного(нацистського ) тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки». У Житомирі, щоб виконати вимоги декомунізації, у лютому 2016 року було перейменовано 87 вулиць, провулків, площ та інших топонімічних об’єктів. Перейменування було здійснене розпорядженням мера Житомира Сергія Сухомлина. Один із пунктів «лютневого» розпорядження стосувався перейменування вулиці Малікова на вулицю Сурина Гора. Але вже за два тижні мешканці вулиці Малікова, обурені тим, що на їх думку у процесі перейменування їхньої вулиці ніхто не зважив, почали вимагати перегляду рішення житомирського міського голови. Обурення мешканців вулиці Малікова стало ще більшим тоді, коли вони довідалися, що члени топонімічної комісії, які рекомендували Сергію Сухомлину перейменувати вулицю Малікова, знехтували думкою науковців Інституту Історії та Інституту Національної пам ‘яті. На початку квітня 2016 року до Житомира все ж таки надійшла відповідь з Інституту Національної пам’яті, де йшлося, що вулиця Малікова не підпадає під вимоги «декомунізаційного» перейменування, оскільки Степан Маліков був одним із організаторів та керівників партизанського руху Опору проти нацистської окупації. Проте позивачі вважають, що мер Житомира у квітні 2016 року вже не мав повноважень перейменовувати вулицю Сурина Гора на вулицю Малікова, оскільки на той час (станом на квітень 2016 р) дія закону про декомунізацію вже припинилась. Відповідач (тобто, житомирська мерія) вважає, що у квітні 2016 року мер Житомира виправляв помилку, якої допустився двома місяцями раніше, під час підготовки розпорядження про перейменування 87-ти топонімічних об’єктів у місті Житомирі. Під час судових засідань було обговорено та проаналізовано цілу низку всіляких законодавчих документів, починаючи від вище згаданого закону «про декомунізацію» і навіть Закону України «Про географічні назви». Проте ухвала Корольовського районного суду від 3 жовтня 2017 року було однозначною: рішення мера Житомира від 19 квітня 2016 року щодо «виправлення своєї ж помилки» стосовно перейменування вулиці Малікова було визнано правочинним., а позов від В.Дехтієвського, В.Одоміча та О.Романчука судді залишили без задоволення. Таким чином , спроба перейменувати вулицю Малікова у ході процесу декомунізації зазнала невдачі, хоча для цього знадобилося аж два розпорядження мера Житомира і тривалого судового процесу. Важливо підкреслити, що упродовж тривалого часу, поки тривали дискусії, а потім і судові засідання, громада вулиці Малікова уважно і прискіпливо стежила за розвитком подій навколо історії зі спробою перейменування їх вулиці.

Водночас не зайве було б зауважити, що у 2017-му році, у ході судових засідань Корольовського районного суду з ініціативи позивачів виринула інформація дещо іншого характеру. Те, що Степан Маліков у 1942-1944 роках керував партизанським з‘єднанням на території Житомирської та Волинської областей, не може підлягати жодному сумніву. У тому, що партизани з ‘єднання С.Ф.Малікова боролися проти нацистської окупації, також ніхто не заперечує. Тому й вулиця, названа на честь партизанського командира, не може бути перейменованою у ході вище згаданої декомунізації. Водночас, позивачі мають намір звернулися до більш ранніх періодів біографії С.Ф.Малікова, який у 1930-1931 роках працював у Балтському районі Одеської області на комсомольській роботі. Відповідна інформація надана Одеським обласним архівом і на її основі позивачі вважають Степана Малікова причетним до організації голодомору в Україні 1932/1933 років. Логіка у житомирських «декомунізаторів» проста: раз у комсомолі був, відділом райкому партії керував – значить брав участь у хлібних реквізиціях і, значить, спричинив голод. Значить винен? Значить – ворог? Але ж, якщо вже дотримуватись «букви» вище згаданого закону «про декомунізацію», важко назвати С.Ф.Малікова особою, яка підлягає під його дію. Навіть, якщо врахувати його комсомольсько-партійну «кар’єру» на Одещині, то й тут нинішній Закон України передбачає дію декомунізації лише щодо осіб, що посідали посаду «секретаря райкому партії і вище». Так що не «дослужився» у 1930/31 роках минулого століття Степан Маліков до того, щоб потрапити під дію житомирських декомунізаторів у 2016-му чи у 2017-му роках. А якщо судовий розгляд і надалі продовжуватиметься у залах Житомирського апеляційного суду, то, цілком можливо, що пристрасті навколо вулиці Малікова не вщухатимуть і у 2018 році. Однозначно, судові «розборки» навколо питання про перейменування вулиці вже добряче набридли не лише мешканцям вулиці Малікова, але й громаді міста, яка більше із подивом, ніж з увагою, час від часу реагує на подібні події у судових залах. Фактично у ході розгляду позову «трійки» житомирян до міського голови щодо перейменування назви вулиці Малікова, суд нерідко ставав місцем мітингових пристрастей, що виникли на грунті революційних уявлень і бажань декого із громадських діячів стосовно намірів якнайшвидше «все перейменувати». По суті, йдеться про спробу суцільного заперечення доби радянського минулого, яке, на думку «ревізорів історії», заслуговує лише на осуд та забуття.

А тим часом мешканців вулиці Малікова, як і більшість житомирян, насправді набагато більше і дошкульніше «дістають» проблеми зовсім не топонімічного характеру. Питання про те, як жити, чи точніше - яким чином виживати, як виховувати та навчати дітей, як лікуватися в умовах галопуючого погіршення усіх без винятку економічних та господарських показників, насправді мають важливіше значення, ніж суперечки навколо топоніміки. Тим паче, що ні корупцію, ні інфляцію, ні, тим паче, безробіття та злидні, подолати та знищити за допомогою перейменування вулиць та площ ще нікому не вдавалося. Навіть, якщо позиватися до суду рік, два, чи ще більше часу.

Руслан Паламарчук